Лофотени. Від О до Бунеса. (частина 1)

Сівши на потяг Осло – Тронхейм, ми спершу подумали, що потрапили на космічний корабель. Нас чекали майже 7 годин і 500 км комфортної подорожі, котрі пролетіли дуже швидко. Перебуваючи у Норвегії тільки другий день, ми ще не звикли до такого комфорту і поняття «все для людей», тому чотири розетки 220 В і інтернет знову нас здивували. В Українських поїздах знайти розетку з нормальним струмом, щоб підзарядити ноутбук чи телефон – практично нереально. Космічний туалет з лісовими фото шпалерами гармонійно доповнив позитивну картину. Потяг їхав майже безшумно, за вікном мелькали схожі на дачні поселення, норвезькі хатки, з акуратними постриженими газончиками і катерами на березі озера Мьйоса. Далі ми проїхали Ліллехаммер – місто господар зимової Олімпіади 1994 року і по берегу річки Логен почали рух на північ. З кожною годиною потяг підіймався вище і вище над рівнем моря, деякі станції були на 500-600 м, рослинність вже була гірська, було видно лисі маківки невеликих гірок, температура стала стрімко падати, від +25 С в Осло, до +15 С. Хмари затягнули небо…

Перед виїздом ми дивились прогноз погоди на Бодьо, місто, з якого на Лофотени ходить паром. Картина була не надто приємна, прогноз показував дощ і +10 С на всі дні нашого перебування на островах. Ми щиро сподівались, що синоптики помиляються, але коли з кожним кілометром, хмари все більше окуповували небо, наш настрій теж став потроху псуватись. Тронхейм зустрів нас повністю затягнутим небом і противним осіннім дощем. До пересадки у нічний потяг Тронхейм – Бодьо залишалось 3 години, але виходити за межі вокзалу у нас не було жодного бажання. За канапкою з салом і іграми на зарядженому в поїзді смартфоні час пролетів досить швидко. Нас знову чекали 9 з половиною годин і 700 км дороги… Відправлення потягу було о 23:40, але за вікном ще було не настільки темно. Так почалось наше знайомство з полярним днем, хоча у Тронхеймі це можна назвати «полярним вечором» . Подорож на 1100 км вартувала нам по 299 NOK (прибл. 415 грн.) на одного пасажира, це якщо бронювати квитки завчасно (ми бронювали за 2 місяці), а перед виїздом квитки коштували і по 1000 крон. Дрімати прийшлось сидячи, тому виспатись не вдалось, а вже вранці незадовго до прибуття у Бодьо, ми почули знайому мову. Так ми познайомились з чотирма чудовими киянами, котрі також тримали курс на Лофотени.
У нашій підготовці до подорожі була одна єдина, але дуже вагома прогалина, хоча згодом ми зрозуміли, що вона пішла нам на краще. Плануючи поїздку ми чітко спланували переїзди по Польщі, пересування по Норвегії, на острови і назад. В Екселі все було розписано… Зате ми свідомо, чи несвідомо знехтували плануванням проведення часу на Лофотенах, роздрукували кілька треків і вирішили, що «якось буде». З 22 до 28 липня острови у нас в плані були описані однією простою фразою: «free time and relax on Lofoten islands». Саме цей факт дозволив нам з легкістю прийняти план наших нових київських друзів і провести разом 5 цікавезних днів.
Бодьо у неділю, ще і під час невеличкого дощику – чудовий знімальний майданчик для фільмів жахів про швидке поширення небезпечного вірусу. Людей на вулицях майже не було, а порожні зачинені магазинчики підсилювали атмосферу пустки. Забігаючи наперед, скажу, що через вісім днів ми знову потрапимо у Бодьо, уже в понеділок, і місто кардинально зміниться.
Паром відкрив свою здоровезну пащеку, завантажив туди автомобілі, автобуси, мотоцикли і людей і ми відчалили з материкової Норвегії на острівну. Перепливати цей величезний фьорд (Vestfjorden) довелось 4 години, але час пролетів швидко – ми розклали на столі карти, описи треків і провели цей час за цікавими розмовами і спогадами попередніх подорожей.

Паром Бодьо - Москенес. "Поїхали!"


Лєна, Андрій, Саша, Паша ... і ми)


Всі дружно кажем: "Å!!" (автор Паша Виноградов)

Прибувши в Москенес, ми відправились ночувати за 4,5 км на красивий мис, коло села з чудернацькою назвою О (Å - норвезькою). Незважаючи на назву, село виявилось насправді цікавим і мальовничим, хоча це ми вже зрозуміли на зворотній дорозі, коли знову повернулись у нього. Першу «ніч» накрапав дощик. «Ніч» у лапках, бо це навіть ніччю назвати не можна. Такий собі вечір, котрий тривав дві години з півночі до другої години, а потім сонце знову виповзало з-за горизонту і продовжувало рух по колу. Полярний день – чудова штука, не потрібно думати, чи встигнеш до темряви дійти до потрібного місця і розбити намет, іти можна було 24 години на добу (але це якщо у вас батарейки в одному місці  ).



Традиційні рибальські хатки


Все що залишилось від рибки... тільки голови...


А в когось таки ще була рибка))








Ночівля в Å
















Краєвиди Москенеса, Рейне і Хамньоя.

Добряче виспавшись після нічних переїздів, ми попрямували знову у напрямку Москенеса, голодно фотографуючи все на своєму шляху. Дерев’яні рибальські хатинки з травою на даху, велосипед, присобачений за тридцять метрів від берега посеред затоки на штуці невідомого походження, рибні голови, що висіли скрізь на і добряче попахували – нові враження були всюди, а йшов лише перший повноцінний день на островах. Ми стали потроху переживати за місце на картці і заряд батареї фотоапарату). У перший день було заплановано перехід до селищ Рейне і Хамньой, котрі розташовані поруч, і ночівля. З Рейне ходить катер у кілька сусідніх заток з пляжами.


Перерва на обід

Ми розвідали розклад, дізнались що катер попливе завтра вранці і відправились гуляти містечком. Норвежці відзначаються особливою патріотичністю, майже над кожною хаткою майорить прапор. Та одна хатка, яку ми запримітили здалеку, викликала у нас підвищений інтерес. Над нею розвівався український прапорець. Як пізніше виявилось, там проживали шведи, котрі вивісили просто кольори свого прапора, синій і жовтий. Ми подарували їм підписану відкритку з фото Львова і продовжили пошук місця під намет. У магазинчику в Рейне можна було придбати валену, сушену, копчену рибку, а також яйця чайок (приблизно по 40 NOK). Ночували ми на гірці, над містечком, з якої було чудово видно затоку, будиночки, мости, одним словом – повністю все.

Кафе по дорозі до місця ночівлі. Можна було попоїсти, ну і запхнути голову куди не слід ))






Краєвид з нашої ночівлі))


"Фотограф за роботою". Паша і Андрій.


Краєвид з палатки / Секрет норвезьких газонів розкрито))))





Вранці ми вирушили на катері в одну із заток, подорож коштувала 50 NOK. Від місця висадки до пляжу Бунес приблизно 30 хвилин ходу – і ми вже на Норвезькому морі. Наші київські друзі вирішили скористатись прикладом інших відвідувачів пляжу і залізли у холоднючу воду.



"Чи може іскупатися? Купатись чи не купатись?" (с) Лесь

Перекусивши шоколадники батончиками, якими кияни нас підгодовували впродовж цілої подорожі (рахунок Снікерсів, Марсів і Кіткатів ішов на кілограми  ), ми набрались сил і вирішили не чекати завтрашнього дня, щоб перепливти на катері на сусідню бухту. Було вирішено прогулятись на сусідню бухту по берегу, але двогодинна дорога не дала потрібних результатів – протяпавши височенною травою і болотами, ми наткнулись на скелі, котрі обійти вже було нереально.


Далі ходу нема...


Замислений Паша


Тут хтось живе)

Після невеликої дрімоти і відпочинку ми рушили назад і розклали намети недалеко від переходу на пляж Бунес. Сонце стало котитись до заходу (в цій подорожі заходом сонця для нас був момент коли воно заповзало за гору). Поруч в землі була чиясь велика закинула нора, яка нагадала нам унітаз

Ночівля зі всіма зручностями.
Далі буде…

lofoten, norge, norway, Лофотени, Лофотенские острова, Лофотенські острови, Лофотены, Норвегия, Норвегія