Як вижити в найдорожчому місті світу. Осло.

Серйозний мандраж з приводу подорожі почався десь за кілька днів до виїзду, при чому почався так, що шматок хліба в рота не ліз. Куди ми зібрались? В Норвегію? Удвох? «Відділ фантастики поверхом вище» (с). Всю суть подорожі, всі переїзди, всі нюанси важко було осягнути одразу, тому було вирішено вирішувати проблеми по мірі їх поступлення.

Як завжди, тиснява на пішому переході кордону, прискіпливий прикордонник, який з сумнівом дивився на поєднання 15-ти кілограмового наплічника і візи «на закупи», кілька хвилин допитів про гроші і ми вже на території Євросоюзу. Як же нас можна було не пустити, ми ж так файні і хороші. Хіба ні?

Дорога до аеропорту Катовіце вдалася легко. Електрички з Перемишля до Жешува ходять чи не кожну годину. А з Жешува нас вже чекав автобус PolskiBus.com. Лайнер перевершив всі очікування – двоповерховий, з туалетом та інтернетом. Чотиригодинна дорога пролетіла дуже швидко. Забігаючи наперед, скажу, що у зворотньому напрямку через два тижні ми теж попрямуємо цим перевізником і він знову нас приємно здивує.
Перелякані незвичною самотністю, ми вирішили добиратись до аеропортів, вокзалів і інших пунктів призначення завчасно, щоб не виникало проблем. Так було і з аеропортом Катовіце. Нічку просиділи на рюкзаках, час від часу дрімаючи по черзі і от вже десь посеред ночі о 4 годині відкрили реєстрацію на Осло.
Дороговизну Норвегії ми відчули одразу по прильоту. Аеропорт Осло Торп знаходиться орієнтовно у 110 км на південь від міста, і квиток на автобус коштував 330 грн. По дорозі, з вікна автобуса, ми намагались побачити феномен країни, зрозуміти в чому секрет успіху. У пейзажі за вікном все було акуратно і доглянуто. Інколи здавалось, що навіть трава тут зеленіша. «Добре там, де нас нема» (с).



«Анкер Хостел». Якщо не брати до уваги ціну (за ціни в Норвегії краще взагалі не думати під час подорожі, а то жаба задавить вже у перші дні), то хостел досить нормальний. Персонал на рецепції привітний, інтернет є, правда тільки у фойє. Але «духу хостелу» тут не відчувається. Стіни списані побажаннями хіба що у туалеті, кухня закривається на ключ, посуд видається на 3 години, під заставу у 100 «ноків» (NOK – норвезька крона 1 NOK = 1,38 UAH). Постіль у «базову комплектацію» номера не входить. Добре, що хоч душ вже входить. (З платним душем ми зіткнулись дещо пізніше, але все таки змогли йому протистояти і йому не вдалось обвести нас круг пальця).
Неприємний сюрприз чекав нас при обміні валют. В аеропорту стоять апарати для обміну, але вони беруть комісію в кількості 50 NOK!!! Це майже 70 грн. фактично ні за що. Тому краще всюди розраховуватись карткою, яка конвертує гривні у крони по нормальному курсу. Благо – нам здалось, що у Норвегії можна розрахуватись карткою майже всюди. Якби нам довелось зайти у платний туалет, там напевно теж можна було б.




Місто достатньо цікаве, але навіть той же Тронхейм справив на нас більше враження. Багато сучасної архітектури, оперний театр з оглядовою площадкою на даху, парк скульптур Вігеланда, симпатична набережна. Попри це є достатньо сміття, запльовані вулиці, дуже багато жебраків. Етнічних норвежців справді мало, люди різних кольорів шкіри і віросповідань змішались на вулицях. Ми навіть набрели на магазин із красномовною назвою «ПРОДУКТЫ», зайшли на екскурсію, прогулялись поміж рядів, де можна було придбати шоколадки «Альонка», вермішель швидкого приготування «Доширак» і інші продукти РФ.
У норвезькому супермаркеті ціни нас спершу злякали. Воду дешевше 15 крон (20 грн.) за півтори літри, ми знайшли зі скрипом. 15 крон це вартість лише води, за пляшку окрема ціна 2,5 крони. Зате в багатьох супермаркетах стоять автомати для здачі пластикових пляшок, алюмінієвих і скляних банок. При чому люди не кремпуються, приходять з кількома пакетами, набитими банками і пляшками. Нам сподобалась така практика, з переробкою тари у Норвегії працює добре відлагоджений механізм.
Хліб нам вдалось знайти за 7,5 крон, фасолю в томаті за 8-10 крон і т.д. Забігаючи наперед, скажу, що на другий тиждень подорозі ми змирились з такими цінами, чи то навчились вишукувати дешеві і нормальні продукти, але подорожі в супермаркети стали проходити значно краще, ніж першого разу.

Сподобалось те, як люди ніжаться на сонці. У парках, або просто на газоні перед власним під’їздом чи у дворі стелять коцик і засмагають, не потрібно ні моря, ні озера. Ми теж вирішили прим’яти зелененьку норвезьку травичку і собі повалялись, споглядаючи здалеку чудернацькі статуї парку Вігеланда.









Пройшовши місто вздовж і впоперек, по набережній, через оперний, коло нових сучасних будинків, побачивши багато цікавих людей з бульбашками, від яких у захваті пищали діти, і таких, що грають і малюють, ми повернулись увечері до костелу і завалились спати, так і не дочекавшись, коли вже нарешті стемніє. Близько половини дванадцятої надворі ще було досить сіро.








Вранці ми виписались, навідались до залізничного вокзалу, без проблем отримали з автомату наші заброньовані білети на потяг і пішли ще раз прогулятись по даху оперного театру. З наплічниками пхатись кудись по місту не дуже хотілось і ми осіли на оперному, заодно заточили канапки з українським салом.








Далі був потяг на північ, але це вже зовсім інша історія…

norge, norway, oslo, Норвегия, Норвегія, Осло