Місто кольору веселки. Тронхейм.

Пам’ятаючи свою попередню подорож паромом, я взагалі відмовився від сніданку вранці, але, на диво, паром плив рівно і впевнено, хоча за вікнами збирались хмари і навіть час від часу моросив дощ.
В Бодьо ми встигли побігати поміж дощем, перекусити у парку на лавочці, прогулятись пірсом і познімати симпатичні невеликі яхти і кораблики. Але коли дощ посилився, довелось всістись на залізничній станції і просто чекати на вечірній потяг до Тронхейма. Спати в сидячій позі звісно менш зручніше ніж у наметі, але іншого вибору не було, та і по мірі нашого просування на південь «ніч» ставала все темнішою, що клонило на сон.


Порт в Бодьо

Цивілізація за полярним колом ))
Вранці ми вийшли з потягу і відкрили для себе інший Тронхейм. Минулого разу він зустріч нас дощем і мрякою, тут же світило сонце і було дуже тепло.


Сонячний Тронхейм

Сумний велосипед

Навіть в холоді цвітуть квіти
Ми з радістю позбулись своїх наплічників, заплативши за велику камеру схову на вокзалі 50 крон і, озброївшись картою і фотоапаратом, рушили прочісувати місто. Кожне місто має щось своє, унікальне і класне. Відень і Париж – помпезні, Прага і Братислава – затишні, Барселона – це Гауді, Тбілісі – колоритний. Тронхейм на їхньому фоні можна назвати домашнім. В центральній частині міста тягнуться затишні вулички маленьких різнокольорових дерев’яних будиночків. Так жили задоволені життям щасливі норвежці сто років тому, так вони живуть і зараз. Щоправда, в цю атмосферу радісного і процвітаючого ХІХ століття вмішались сучасні автомобілі, але зробили вони це також акуратно і якось гармонійно. Здається, ці люди не знають, що таке «понти», не розуміють навіщо будувати триметрові кам’яні паркани, і що за ними ховати. Маленька веранда, кілька древніх стільчиків, теж обов’язково дерев’яних, все таке елегантне і красиве. Все, що нас оточувало – було наче з казки, наче ці будинки ніхто не будував, а просто придумав, і зробив це дуже досконало.















Вийшовши до ріки, ми прогулялись набережною, спостерігаючи колоритні будинки, що стояли на дерев’яних сваях над самою водою. В цей ансамбль було обережно вписано кілька нових будинків, вже на бетонних опорах, але вони зовсім не псували картину. Одразу згадалась нова споруда банку, забабахана у Львові на площі Міцкевича, на яку досі плюється пів міста. В нас ніхто не звертає увагу на такі «дрібниці», їм головне гроші, бабло, мані… Більше нічого не має значення. Нікому немає діла до історичних фасадів, до зовнішнього вигляду і іншого дріб’язку. Якби чиновникам дали волю, вони б напевно знесли площу Ринок і на її місці побудували другий Кінг Крос. Хоча даремно я це написав, а то ще візьмуть і зроблять… зараз зітру ))))





Ловлю кайф)

Поштарі тут їздять зовсім не на велосипедах)

Літнє кафе раннім ранком

Старовинний в'їзд у місто.
Далі ми вийшли з центру і побачили десь на горбі щось схоже на замок. Прогулявшись по території, ми зрозуміли, що цікавого в ньому не так багато і рушили далі, до будівлі Університету, що вилазила шпилями над деревами. Там ми знайшли симпатичний парк, старі локомотиви і вагони, котрі стояли музейними експонатами на території і величезні велосипедні парковки. Цікаво, коли ми доростемо до такого рівня велокультури? А поки що в нас на велодоріжках паркуються автомобілі і гуляють пішоходи, хоча збоку часто пустує тротуар. Поміж місцевих невеличких церков дуже виділявся величезний лютеранський собор. Перед ним розклався ярмарок з купою людей, і ми не втратили можливості прогулятись рядами.

Зáмочок (Фортеця Крістіанстен)

Університет Тронхейма



Нідароський собор, історично найбільш значуща церква Норвегії, місце коронації норвезьких монархів.
На обід ми завітали в супермаркет, потім розмістились на лавочці на набережній. Після перекусу йогуртом і картопляними млинцями ми пригрілись на сонці і до нас завітала «тиха година», щоправда тривала вона всього хвилин з десять, не більше. Зате, як же файно подрімати під теплими промінчиками. Та й некомфортна ніч в поїзді далась взнаки.
Наступним пунктом призначення було нове місто, сучасні будинки, готелі, все модне і яскраве. Так, як ці будинки були далеко від старовинних, вони зовсім не псували вражень від міста, а навіть навпаки – новий сучасний район додавав Тронхейму відчуття, що місто іде в ногу з часом.

Сучасні готелі Тронхейма



Наче комп'ютерна графіка :)

Отакий от монстр)
Після обіду небо затягнули хмари, у аеропорт ми вже їхали під акомпанемент невеликого дощу. Аеропорт порадував – деякі працівники пересувались довгими галереями на самокатах))). В аеропорту ми довго шукали пост Візейр, щоб поставити штамп перевірки документів для негромадян ЄС на своїх квитках. Якщо при вильотах із Жешува, Катовіц, Жирони працівники аеропорту одразу розуміли, що ми від них хочемо і ставили штампи на білетах, про які написано в правилах на сайтах Візейра і Раянейра, то персонал летовища Тронхейму поняття не мав, що ми хочемо. Відправили нас кудись далеко у відділ роботи з клієнтами, дівчина котра з нами спілкувалась, теж не знала, про які штампи ми говоримо. Навіть дзвонила до прикордонників, котрих в аеропорту взагалі не виявилось. Ми вже пожаліли, що взагалі в це вв’язались. Прикордонники відповіли, що печатки нам поставлять при перетину кордону Шенгенської зони, тобто при виїзді з Польщі в Україну. Я знову змушений був пояснювати, що йдеться всього лиш про штамп на квитку, але вже і сам був не впевнений, що він необхідний. Коли дівчина сказала, що ніякий штамп на квитках справді не потрібний, навіть для негромадян ЄС, ми нарешті зітхнули з полегшенням. Спочатку було трішки мандражу, все таки ми ще ніколи не злітали в дощ, після злету капітан навіть попросив не відщіпати паски, бо ми пролітаємо зону невеликої турбулентності, справді літаком трішки хитало. Але коли ми вибрались нарешті вище всіх хмар і побачили сонце – остаточно заспокоїлись. Літак летів на південь, ми прямували з «вічного дня» у ніч. Чітко було видно промені сонця позаду і темряву попереду.

Рівно о 22-45 за польським часом ми благополучно сіли у аеропорту Гданська, останньої точки нашої подорожі.
Далі ще трішки … )))

Trondheim, Тронхейм, norge, norway, Норвегия, Норвегія