Метушня ярмарку святого Домініка. Гданськ.

Заключна частина нашої подорожі пройшла під знаком ліні, так само як і написання цього звіту. Тому багато букв не чекайте : ) . А взагалі – як вийде. Починаю писати, а там подивимось. Отже…
Поки ми забрали багаж і вийшли з аеропорту, вже була за пів години північ. Коли чекали наші рюкзаки на видачі, то зрозуміли, що ми турки… і могли зекономити 240 злотих… а це не багато, не мало – 600 грн. Справа в тому, що багаж при перельоті Візейром коштував 120 злотих, але мав казкове обмеження – 30 кг, зовсім не таке як у Райнейрі (15 кг). Наші ж рюкзаки були десь в середньому по 15… Ми купували на кожен рюкзак по окремому місцю і в загальному заплатили за переліт своїх рюкзаків туди і назад – 1200 грн. Як же ми здивувались, коли побачили, як на рухому доріжку виїжджає чужий багаж – два такі ж самі наплічними як наші, змотані шнурками до купи. 30 кг – 1 місце багажу – ціна вдвічі менша. Ну що ж – будемо знати на майбутнє.
Добре, що у Гданську аеропорт зовсім не далеко від міста, та і ціни на транспорт тут вже не «норвезькі». Але і тут нас чекала несподіванка. Виявляється автобус від аеропорту їздить до міста на різні вокзали, один раз на один вокзал, наступний раз – на інший. Тому ми опівночі приїхали зовсім не в те місце, куди планували, і замість 6 хв хвилин пішки до костелу, опинились за 5 км від нього … Так як це була кінцева, то водій автобуса допоміг нам знайти таксі, посадив нас і домовився за терпиму ціну. 10 хв, 30 злотих – і ми у хостелі.
Поселитись ми мали у 4-місний номер, двоє наших співжителів (дві німки, як виявилось пізніше), вже давним давно спали, ще й залишили ключ в замку, видно не очікували гостей. Прийшлось стукати їх будити… Забігаючи наперед, скажу, що вони помстились нам на наступну ніч, прийшовши десь коло першої ночі і п’яні )).


Hostel Universus
Хостел був у самому центрі, 4-місна кімната коштувала 50 злотих = 125 грн. за одного, зовсім не так як в Осло (450грн). З норвезькими цінами ми могли дозволити собі не все, зате тут ми могли відірватись. Вранці на рецепції ми дізнались про дешеве кафе і напхались там «по саме не можу».



Пишу додому)

Тему вентиляції ми теж не могли обійти))) Все таки за кілька днів - на роботу.
А вже потім пішли гуляти містом. Зразу скажу, що місто було чудовим – Німеччина і тут, так само як і у Вроцлаві, залишила свій відбиток – в традиційних німецьких фасадах.



Сталось так, що ми потрапили у Гданськ в час Ярмарку святого Домініка, який проводиться вже 750 років. Центр міста був просто окупований всілякими дійствами, всі продавали, купували, їли, пили, слухали музику, веселились.

Гданськ - музичне місто

Цей чоловік - Vadim Gavva - продавав свої диски, а сам грав на гітарі просто чудово. Словами не передати.

Відвідувачів ярмарку зустрічала дама з пишними формами.
Ми ж просто спостерігали за цим всім, не забуваючи фотографувати.



Ярмарок на набережній

Папужки-гадалки

Випадково потрапивши в один із підземних переходів, ми змушені були оббігати їх всі поблизу. Настільки цікаво було подивитись на «наскальні» малюнки місцевих аборигенів))).





В одному з переходів ми знайшли український слід у Гданську
За півтора дні ми встигли оббігати у Гданську все, що вартувало уваги, центр навіть по кілька разів – в день, увечері.  Відвідали виставку сучасного мистецтва, піднімалсь на оглядову площадку собору.









Вечірня набережна



Підйом на оглядову площадку

Купол на горищі))



Гданськ з висоти







Ця вуличка вразила найбільше своїми східцями

Сучасне мистецтво. Таке сучасне)

Фонтан з лінивим левом

Загадкова місцина у центрі міста )

В обід другого дня, ще раз від пуза наївшись в недорогому кафе ми відправились на вокзал, де нас чекала посадка в двоповерховий автобус Гданськ – Варшава.

Залізничний вокзал міста Гданська
Там нас знову здивували – під час поїздки подавали безкоштовну каву, булочки, морозиво і печиво. Після пересадки у Варшаві ми відправились по маршруту Варшава – Жешув і раннього ранку опинились на знайомому нам залізничному вокзалі.
А коли зійшли з електрички Жешув – Перемишль і почули як дядько в підземному переході грав на баяні мелодію «Два кольори, мої два кольори…», то зрозуміли, що ми майже вдома. Два тижні цікавої і несподіваної подорожі добігли кінця, а маршрутка Шегині - Львів, розігріта на сонці до +40 за Цельсієм, без натяку на кондиціонер, ще раз підказала нам, що ми справді вдома.
Далі ще маленький бонус… )

Гданськ Gdansk Poland Польша Польща