Фарбуємо будні: Таїланд. Джунглі і скелі

Далі, після адаптації, на нас чекала подорож в цікаве місце під назвою національний парк Као Сок, з його відомим озером Чео Лан. Але спершу на нас чекав переліт Бангкок – Сураттхані лоукостом AirAsia . Таїланд – велика країна, і їздити наземним транспортом міжвсіма цікавими місцями з дитиною це було б просто нерозумно. Адже дорога автобусом з Бангкока зайняла б більше 12 годин, алітаком – півтори. З Сураттхані ми вже мінівеном відправились в один з багатьох хостелів поруч з національним парком.

Увечері ми прогулялись джунглями, послухали їх звучання – мільйони комах, що дзижчать, диринчать і видають ще купу всяких звуків. А також сфотографували свою "квітку" в образі найбільшої квіти світу - Раффлезії Арнольда, яка, кажуть, рости в національному парку але тільки гіди знають де, і коли її можна побачити, а також паралельно потрапили під тропічний дощ )

Озеро штучне, створене внаслідок будівництва дамби в 1982 році і затоплення долини, але цей факт зовсім не робить його некрасивим – навпаки, з’являється дуже багато речей, які надають йому шарму – дивовижні і на перший погляд неприродні пейзажі – стовбури дерев посеред озера, скелі, які стирчать просто з води. Візитка озера – скелі «три брати» - три скелі які стоять поруч – до них плавають всі екскурсії. І ми не стали виключенням. Якщо сказати, що сфера туризму в Таїланді розвинута, це нічого не сказати. Тут все побудовано на зручності для туристів. Практично в кожному (а може і в кожному) хостелі і гестхаусі, не говорячи вже про готелі, можна замовити екскурсію куди заманеться, заплатити гроші і все. Все решта зроблять за вас – на домовлену годину приїжджає мінівен, забирає вас з-під готелю, хостела і везе куди потрібно, а потім увечері відвозить назад. Нас підібрали біля готелю, завезли до озера, прокатали на моторному човні, показали всі круті місця, скелі, нагодували ситно і смачно і доставили назад. На озері є багато цікавого – можна плавати на катамаранах, можна купатись, можна піти в цікаві печери (ми не ходили, бо з дитиною туди складно, але бачили фото). Загалом озеро дуже цікаве місце, не схоже ні на що інше.

Якщо в Бангкоці ми ще не дуже експериментували з їжею – був тільки процес звикання до країни, то в хостелі в національному парку ми вже вирішили спробувати місцеву кухню. І допомогла нам в цьому власниця хостелу - тітонька Пат, дуже весела людина, яка говорила англійською з смішним акцентом, але ми з нею чудово порозумілись і вона постійно балувала малу всякими фруктами. Олександру поки все ж тримали на "негострій" дієті - рис і овочі ))