Фарбуємо будні: Таїланд. Бангкок - місто тисячі запахів

Ну от і прийшов час нам знову пакувати валізи і вирушати кудись в незвідані краї. Цього разу хотілось побачити щось таке, чого ще не бачили і поїхати кудись далеко. Після довгих роздумів вибір попав на Таїланд. Доволі безпечна країна для подорожей з дитиною, не потрібно ніяких додаткових щеплень, територія вільна від малярії, тепле море, Азія… Саме через Азію і через багато можливих нюансів, незвідану країну, порядки, ми вирішили скористатись допомогою. Звернулись до послуг сайту makemytrip.com.ua – де нам спланували подорож, порадили, куди саме варто поїхати і що подивитись, знайшли оптимальні авіаперельоти, порадити місця проживання і таке інше. Дуже вдячні їм за допомогу!

Катарські авіалінії сподобались, щоправда треба бути пильним, щоб не дали місця окремо, і наголосити на цьому на стійці реєстрації, а все інше – на вищому рівні. Переживали, що будемо робити з Олександрою 14 годин в літаку, але якось обійшлось – слухала в навушниках Понівіль, спала, малювала, потім вже товклась по нас, але відносно недовго. Ми ж насолоджувались видами з ілюмінаторів на гори. Втішило, що Катарські авіалінії дають для дітей подарункові набори – настільна гра, наліпки, олівці і блокнот, це нас дуже виручило. З Києва до Дохи все було звично, а от з Дохи до Бангкока летіли найбільшим пасажирським літаком у світі – широкофюзеляжним двопалубним Airbus A380. Упорівнянні з ним звичні вже для нас Боінги 737 та Аеробуси 320 виглядали як легкові автомобілі в порівнянні з рейсовими автобусами. Таке враження, що на ньому взагалі не відчувалось турбулентності, а зліт і посадка були дуже плавними. Не відомо, як саме така купа металу взагалі літає, але робить вона це дуже круто.

Так от, прилітаємо ми на цій штуці в 6 ранку по місцевому часу (в 1 ночі по Києву) в Бангкок і зависаємо в аеропорту майже на 3 години – отримання візи дуже часозатратний процес – потрібно вистояти в черзі майже півтори години, показати купу бронювань на всі дні, ще й гроші заплатити… 2000 бат – десь орієнтовно 1700 грн на людину. Нарешті в 9 годині виходимо з кондиціонованого аеропорту надвір, а там… +35 С. Після -10 в Києві і того факту, що ми взагалі не спали цю ніч, яка просто зникла, це був просто шок для організму. Дістались до готелю, подрімали по 15 хв (бо більше не дала Олександра, яка собі добре виспалась) і ледь живі відправились досліджувати місто. Бангкок зустрів нас різким запахом приправ, вологості, і гарячого повітря які всі разом в’їдались в голову, шокували… (згодом до кінця поїздки ми адаптувались до цього, але тоді в перший день були шоковані).

В перший вихід у місто ми шукали де широкий тротуар, поменше людей, і побільше тіні, але практично не знайшли )) В тій частині де ми жили – тротуари були не дуже пристосовані для коляски, людей було дуже багато а сонце жарило немилосердно. Щоправда потім ми до всього призвичаїлись і вправно оминали всі перешкоди. Бангкок - 8-ми мільйонник, і подивитись там було багато що, але ми вирішили адаптуватись, тому не носились по ньому, а неспішно гуляли найближчими цікавими місцями, тому подивились далеко не все. Зате є привід туди повернутись :)

Місто справило на нас враження – відчувався дух Азії – купа вуличної їжі, здається що кожен щось смажив, пік чи варив - це все било в ніс тисячами запахів, купа сувенірів, дивовижні невідомі фрукти, безліч всього що можна купити. Різнокольорові таксі, невеличкі відкриті тук-туки, громіздкі автобуси без вікон з кліренсом таким, що напевно можна переїжджати гірську річку.

Буддистські храми – всі позолочені, посріблені, одним словом – дуже насичені прикрасами, вони були для нас чимось новим раніше не баченим.

Їжа це звичайно окрема тема – вона дуже гостра. Для дитини ми постійно брали рис, і в додаток овочі – просили щоб були не гострі – в принципі майже завжди все було добре. Для себе пробували з’їсти щось цікаве місцеве, завжди просили «е літл біт спайсі» але часом воно було таке гостре, що сльози на очах виступали )).

Парки теж цікаві і симпатичні. Раніше ми не бачили велетенських лілій на воді, не бачили в нас щоб черепахи вільно повзали парками, як і варани )) Люди в принципі знають англійську, але говорять з нереальним акцентом, тому деколи дуже важко щось зрозуміти. Але всі привітні і стараються допомогти, або щось продати )))

Продавали все що бігає, літає і повзає, але скуштуати все таки не наважились... XD

В Бангкоку ми привикали до клімату, до культури, до температури, тому нас не тягнуло в людні туристичні місця, не відвідували ми Королівський Палац, бо там було дууууже багато людей, гуляли по невеликих храмах і парках. В останній день в Бангкоці мимоволі попали на якесь національні свято – побачили місцевих жителів в національних костюмах – трохи дивних для нас - одні були стильні і зі смаком, інші м'яко кажучи - не дуже. Було цікаво і весело) Люди привітні, звертали на нас увагу, деякі фотографувались )