Туреччина. Стамбул і смаколики. Частина 2.

Другий день ми присвятили закупам – поїхали в величезний кількарівневий торговий центр, на кшталт «Галереї Краковської» у Кракові і там накупили додому цікавих смачних турецьких дрібниць, таких як місцевий чай, гранатовий соус до салатів, різноманітні замазки з оливками, гострі мариновані турецькі перці і багато іншого.

Туреччина. Стамбул і смаколики. Частина 1.

Стамбул – найбільше місто, в якому ми були на даний час. Ми усвідомили це вже тоді, коли о 5 ранку постало питання дістатись з автовокзалу до хостелу в центрі. Це у Львові може пройти фішка – прогулятись пішки з вокзалу до хати. У Львові в принципі при бажанні можна дійти з будь-якої точки у будь-яку. В Стамбулі такий номер не пройде.

Туреччина. Каппадокія і автостоп.

  

Автостоп – чудовий спосіб зберегти гроші, які мали бути потрачені на автобус, та незважаючи на це, я ніколи не був його ярим фанатом. Під час недовгої, або ж довгої подорожі, потрібно підтримувати розмову, а я, як людина більше закрита, яка любить слухати, а не говорити, відчуваю при цьому певний дискомфорт.

Туреччина. Аладаглар і вівці.

Яке щастя летіти зі Львова! Не потрібно, як минулого року, брехати польським прикордонникам, що ти їдеш в Закопане, а глибоко в наплічнику, щоб ніхто не відкопав ненароком, сховані квитки в Осло. Не потрібно трястись цілий день в автобусі через пів-Польщі, щоб дістатись до аеропорта, а потім ще пів ночі дрімати в позі «зю», поглядаючи одним оком за речима.