Ну що ж, Олександра трохи підросла, і ми знову в ділі. На цей раз було вибране місце не дуже віддалене, але й не дуже близьке. Такої собі середньої близькості - Національний Парк Столових Гір - у Польщі, на самому кордоні з Чехією. Можливо, гуляючи там, ми і заходили однією ногою в Чехію, а можливо і ні :)
Так от, переїздів планувалось багатенько - маршрутками, автобусами, електричками - і всю "новизну" подорожей з дитиною ми відчули практично одразу, тому що раніше не їздили з малою так далеко. Виявляється нашу малу закачує в далеких переїздах, але неприємні сюрпризи майже одразу вдалось "локалізувати і ліквідувати" - вичитали, що як тільки сідаєш в транспорт, одразу потрібно, щоб вона заснула, а потім коли прокинеться, то наступну дорогу все буде добре. Старались притримуватись даного принципу і справді - все далі було добре :) Ще один плюс перетину кордону з дитиною - в черзі не стоїш, тебе одразу пропускають, тому ми провели на кордоні 10 хв і поїхали спочатку в Перемишль, а потім до Жешува. "Booking.com" - прекрасна річ, а в поєднання з вай-фай інтернетом на борту великих автобусів PolskiBus.com - це взагалі прекрасно. Кілька разів було, що ми не вписувались в план по переїздах (дорога до Столових Гір все таки не близька) і приходилось зупинятись в якомусь місті на ніч, тому чудово що не доводилось шукати хостели, а, виходячи з автобуса ти вже знав адресу і був упевнений, що тебе вже там чекають. Дуже зручно. Саме так в нас і вийшло з переїздом з Жешува до Вроцлава. Автобус спізнився на годину, тому ми не встигли на наступний переїзд (добре що квитки не були заброньовані) і довелось заночувати у Вроцлаві. Ціни за двомісний номер у хостелах всюди приблизно однакові - до 80 злотих. Напевно так було навіть і накраще, тому що погуляли містом, а не тряслись цілий день в транспорті, потоптались по свіжих калюжах, а дехто таки проспав половину прогулянки :)
Також в неті ми знайшли, що є такий чудовий сайт для подорожей по Польщі - e-podroznik.pl. На ньому вводиш пункт А та пункт Б і він одразу прокладає маршрут, яким транспортом можна добратись. Є всі автобуси, маршрутки, електрички з часом відправлення і прибуття. Не один раз нас виручав.
Так завдяки цьому сайту ми прокладали маршрут і дізнались, що найкраще добиратись так: з Вроцлава до Клодзько - електричкою (взагалі вибирали електрички перед звичайним автобусом, якщо був такий вибір, тому що в електричках малу не закачує. Якщо хтось буде їхати з дитиною - то це важливо :) ), потім вже з Клодзько автобусом до Радкува. Далі з Радкува ми мали якось добратись в село Пастерка, де замовили ночівлю в туристичному "схроніську" - http://www.przystanekpasterka.pl/
Сподобався простий підхід до людей під час замовлення - переписувались ще зі Львова електронною поштою. Вони написали що для підтвердження бронювання потрібно або оплатити завдаток, або залишити свій польский номер телефону, щоб вони могли уточнити чи в силі бронювання. Я так і написав, що по телефону зв'язатись можливості не буде, і що не знаю, як перекинути завдаток, якщо вони знають, то хай напишуть. Але написав, що ми точно приїдемо, тому що вже купили всі квитки. Ну і вони написали, що будуть на нас чекати і забронювали кімнату :)
Радкув - гарненьке маленьке містечко, але коли ми вперше попали в нього, здалось що воно ледь не закинуте )) Центр міста, людей немає, автобусів не видно... ми спитали у водія який нас привіз, чи є якийсь транспорт в Пастерку, він подумав і сказав, що зараз вже не дуже сезон і тому напевне що немає, хіба автостоп... Ми сходили в туристичну інформацію і замовили собі таксі за 40 злотих. Потім як показала практика, можна було пройтись і пішки - назад ми вже прогулялись з рюкзаками, але тоді ми вже орієнтувались на місцевості добре і добре вивчили карту. А головне - у нас був час. А тут - з таксі ми зробили абсолютно правильний вибір. І ось чому - день, коли ми приїхали в Пастерку, виявився ледь не єдиним сонячним днем в Столових Горах і тому добре, що ми приїхали туди машиною, а не йшли пішки, бо нічого б не встигли. В програмі мінімум в Столових горах було відвідати дві точки - Bledne skaly (прочитали, що там знімали деякі епізоди фільму "Хроніки Нарнії. Принц Каспіан") - зараз зайшов в Гугл-перекладач і прочитав, що це можна перекласти як "порочні скелі", "хибні скелі", або "зачаровані скелі" ))) а тоді в нас вони так і були "блєдні". Друга обовязкова точка - Szczeliniec Wielki і схронісько на його вершині. Друга точка була набагато ближче до місця нашої ночівлі і сходити на нього можна було в будь яку погоду, тому ми вирішили одразу бігти на "блєдні" скали. На рецепції спитали, скільки часу до скель, хлопець на нас подивився, подивився на малу і сказав, що десь 2 години і 30 хв в один бік і що зараз швидко темніє і не факт що ми встигнемо до темна повернутись. Ну але ми вирішили спробувати, закинули малу на плечі і побігли (реально побігли... :), бо іншого виходу не було.
В результаті добігли ми до скель за 1 годину і 20 хв. Задоволені пофотографували дивні скелі в сонячну погоду, пройшлись маршрутом між скель і задоволені вже спокійнішим темпом пішли назад і справились до темна. Хоча ввечері, як показала практика, організм віддав багато сил, тому просто хотілось валятись на ліжку і нічого не робити. Схронісько Пастерка цікаве місце - воно майже на самому кордоні з Чехією і тому є проблеми з мобільним звязком, зате там є хороший вай-фай, тому вечір ми присвятили "Таємному життю домашніх тварин" онлайн :) Взагалі схронісько дуже приємне - душ, інтернет, нормальні кімнати, хороша рецепція - можна замовити чай, каву, страви, є багато іграшок для дітей, столики для годування, настольні ігри. Цього разу людей було мало, а коли тепло, то напевно проблема з місцем. Одразу згадується Морське Око, де ми ночували в схроніську на підлозі в їдальні
Також дорогою назад ми сфотографували, як виглядають Szczeliniec Wielki і Szczeliniec Mały в сонячну погоду, вже знаючи прогноз на завтра і розуміючи, що ми вже їх такими не побачимо)) Хоча в туманну і снігову погоду вони теж мають свій шарм.
Другого дня ми з самого ранку сходили на Szczeliniec Wielki, але погода була вже гірша - дрібний дощ внизу на горі вже став снігом - перший сніг 2016-го року - на початку жовтня))). Згори вигляд був не дуже, видимість була напевне метрів 20, але сама скеля дуже цікава і схронісько на вершині теж файне.
Там ми погрілись, випили чай/каву і подались вниз, через містечко Карлув, назад в схронісько. Наступного дня вранці було вирішено зекономити на таксі до Радкува і пройтись пішки. Благо - тепер ми мали карту, знали точно куди і як іти, а головне, в нас був час і ми нікуди не спішили. Дорога зайняла близько трьох годин, але маршрут був повністю промаркований, йшов постійно вниз і був дуже мальовничим.
До обіду ми добрались до місця призначення, до кемпінгу, де планували переночувати, але там не було ні душі :)) На дверях був наклеєний номер телефону, ми подзвонили і за 10 хв приїхала жіночка, відкрила нам і поселила. Спочатку ми думали спати в палатці, але дощ нас переконав і ми спали в кімнаті. Жіночка оформила, розказала що де і ... пішла ))) Кемпінг був на окраїні Радкува, але ми ще встигли зробити вилазку в місто за продуктами, прогулялись вулицями, центром, який так швидко покинули, коли їхали в напрямку Столових гір.
Також зробили одне цікаве фото, яке не вписується в концепцію звіту, але яким хотіли б поділитись :))) -
Було достатньо дивне відчуття ночувати самим у абсолютно порожньому кемпінгу орієнтовно на 10 кімнат. Саме так і починаються більшість фільмів жахів - так тихо, що чути як дзюрчить вода в трубах ... Далі буде...
Немає коментарів:
Дописати коментар