Польща. Орлині гнізда. Частина 2.

На ранок з нами було все гаразд, ніякий страшний монстр порожнього кемпінгу за нами не прийшов. Виїжджали ми дуже рано, тому залишили ключ на вулиці під вазоном, як і домовились))). Далі були все ті ж автобуси і електрички як і в зворотньому напрямку - Радкув - Клодзько - Вроцлав - Катовіце. Вже по дорозі в автобусі Polskibus.com через wi-fi ми забронювали собі хостел в Катовіце, де провели аж 3 ночі, виїжджаючи щодня в напрямку замків.

Взагалі, щоб подивитись всі замки знаменитого ланцюга "Орлиних гнізд" - оборонної системи Казимира ІІІ, потрібно багато часу. Ми виділили час на три з них. У всіх планах нам суттєво допомагав e-podroznik.pl. Першого дня ми відправились електричкою в Заверце (Zawiercie), а потім автобусом до замку Ogrodzieniec, що знаходиться в Podzamcze. Автобуси до замку ходять кілька разів на день, тому потрібно правильно спланувати час повернення - уважно вивчати розклад на зупинці, або питати у водія. В оголошеннях на зупинці ми прочитали, що влітку автобуси ходять навіть із спеціальними причепами для велосипедів, тому можно відправлятись у подорож по замках із великами, але наявність чи відсутність причепа на маршруті потрібно уточнювати.  

Коло замку знаходиться невеликий парк атракціонів і всяких розваг, але так як ми були тут не зовсім у сезон, то всі каруселі були зачиненими. А влітку там можна непогано провести час. Кам'яний замок XIV століття, італійського архітектора, ім'я якого в історії було втрачене, зберігся не повністю, але й розвалинами це назвати не зовсім язик повертається. Як розповіла на Вікіпедія, після часткового знищення замку шведами в XVII столітті, він вже ніколи не повернув своєї минулої слави і тільки занепадав, а згодом був частково розібраний на камені селянами з навколишніх поселень. Після 2 світової війни замок був націоналізований і в ньому почались реставраційні роботи. 

Всередині прокладений чудовий маршрут з перилами і сходами. Є кімната тортур, зала з макетами, які показують, як замок виглядав колись. Є в замку і свої легенди, про скарби, які сховані десь в підземеллях і які охороняє дух одного з колишніх власників замку - привид в образі величезного Чорного Пса. Польське телебачення навіть проводило експеримент - встановлювало на території кілька камер. На жаль, камери так нічого і не зафіксували. Але, ось що дивно - в якийсь момент одна камера мимоволі зупинила запис, а через деякий час відновила роботу. При перевірці обладнання, виявилося, що дана камера повністю справна і ніхто не зміг пояснити раптову паузу в її роботі. Знімальна група негайно звернула всю операцію і забралася геть. Причина такого рішення - не відома. Нічого не заважало журналістам залишитися ще на кілька діб. Цілком можливо, що вони побачили щось, що наказало їм забиратися зі своїх володінь. Але це всього лише припущення, оскільки ніхто з них не говорить правди. Отакі от легенди ходять про замок. Ми залишились дуже задоволені, хоча увесь час нас супроводжував туман і дрібний дощик, адже після холоду замку ми зігрілись гарячим журеком у кафе поруч, чекаючи на маршрутку до Заверце.

  Наступного дня знову вокзал Катовіце, знову та сама електричка, але цього разу ми вийшли трошки далі - в Мишкуві (Myszkow), а звідти автобусом доїхали до Мірова (Mirow). Там нас чекали аж два замки - Zamek Mirow і Krolewski Zamek Bobolice, а між ними всього 30 хв прогулянки приємною стежкою. Замок в Мируві також був побудований у XIV столітті, як і Огродзінец і задумувався як сигнальна башта для Королівського Замку Боболіце, який знаходиться поруч, але потім башта обросла іншими приміщеннями і стала власне замком. Зруйнували його також шведи і після цього він був фактично закинутим і розбирався на будматеріали, а в 2006 році пачались мінімальні роботи з ремонту замку. Масштабна реконструкція не планується, а лише мінімальні ремонтні роботи - зміцнення руїн, кілька оглядових майданчиків і продаж сувенірів.

Якщо замок Мірув перебуває на реконструкції і подивитись на нього можна було тільки ззовні, то другий замок Боболіце - діючий, відновлений з екскурсіями і різними атракціями, а також чудовою територією і цікавою скелею при вході, під якою всі намагаються пролізти і сфотографуватись. У всіх замків оборонної системи схожа історія - всі вони були знищені шведами. Замок Боболіце теж не виняток. Після знищення він довгий час перебував в ненайкращому стані, та все змінилось в XIX столітті, коли в підвалах замку знайшли коштовний скарб. Негайно згадали народну легенду про те, як в давні часи в Боболіце і Мирові панували брати-близнюки. Брати були настільки дружні, що навіть веліли прорити таємний підземний хід між замками, щоб частіше бачитися один з одним. З походів вони привозили чимало багатств ховали їх у своєму підземеллі. Ідилія закінчилася після того, як один з братів взяв в черговому набігу в полон прекрасну дівчину і вирішив зробити її своєю дружиною; проте полонянці сподобався якраз другий брат. Тому вона також припала до душі, і одного разу обдурений чоловік застав їх удвох в тому самому підземному ході. За легендою, він убив і брата, і дружину, і замурував їх тіла разом з награбованими багатствами, а потім велів завалити і саме підземелля. Легенда підігріла інтерес мисливців за скарбами і руїни зазнали справжнього спустошення: багато хто вважав, що знайдений скарб - лише мала частина того, що було приховано в підземному ході, але ні ходу, ні інших скарбів так і не знайшли.

Після цікавих подорожей до замків - знову ночівля у Катовіце, а після цього, зранку - дорога до Кракова і прогулянка місцями, яких ми ще не бачили. Було вирішено прогулятись єврейським районом Казімєжом. Знайшли там цікаві красиві місця і дуже смачну пекарню, де сховались від дощику і холоду, який переслідував нас усю поїздку - все таки жовтень...  
На цьому всі цікавинки нашої подорожі були завершені, нас чекали лише переїзди за маршрутом (Краків - Жешув - Перемишль - "Бєдронка" у Медиці) і переповнена маршрутка Шегині-Львів, яка коштувала майже так само як і деякі переїзди по Польщі, але була зовсім не такою комфортною і здалась нам найважчим переїздом... навіть 6-ти годинна подорож Жешув - Вроцлав була набагато приємнішою. Ми побачили цікаві місця і набули важливого досвіду подорожей з малечею, тому будемо продовжувати )