неділя, 9 квітня 2017 р.

Канарські острови. Частина 2. Реліктові ліси і чорні піски.


Після того, як ми прибули на Тенеріфе, потрібно було зробити деякі маневри - доїхати до північного аеропорта і взяти там машину. Все було як в старі добрі часи - з рюкзаками пройти кілька км від порту до автовокзалу, там сісти на автобус до аеропорта )) Романтика. А потім вже знову авто, всі речі в багажнику і комфорт )))
Так як день вже добігав до завершення, то ми вирушили до місця ночівлі - безкоштовного кемпінгу Las Calderetas. Знову все чудово організовано - туалети, вода, відгороджені місця під намети і все безкоштовно. І майже немає людей. Наступного дня нас чекав невеликий переїзд до наступного місця ночівлі - туристичного притулку Albergue Montes de Anaga і прогулянки по реліктовому лісі. Притулок взагалі дуже класний зі всіма зручностями, правда один нюанс - можна розрахуватись тільки карткою. Освоївшись, ми вирушили на прогулянку. Лавровий реліктовий ліс Анаги - унікальне місце тим, що він не змінювався протягом останніх 20 млн років через свою ізольованість від зовнішнього світу. Для прикладу ті ж рослини і дерева півдня Європи, через зміни клімату давно зникли. Якщо колись на Канарах жили динозаври, то вони ходили тим самим лісом і їли ті самі рослини, які ростуть там зараз ))) Через ліс, який займає 140 квадратних км, прокладено дуже багато стежок і маршрутів. Покриті мохом гілки, схожі на ліани, величезні кущі папороті, дивні покручені дерева і ще дуже багато гігантських рослин, не схожих на ті, які ми звикли бачити зараз, ніби перенесли нас в якусь казку з Нарнії, чи Володаря Перстнів.

Вранці наступного дня в нас була запланована прогулянка на невеличку вершинку, з відомою в інтернеті пальмою на вершині, і подивитись на симпатичні скелі в океані біля острова - Roque de Dentro . Пальма відома тим, що на вершинці вона одна і всі вирізають на ній всілякі непристойності. Так напис ножем на корі "ИЛЮХА" теж давно вже став відомим...

Фото від Іри Дзвонковської про те, як Олександра проспала папаю )))
З океану лізли дощові хмари і тому нам довелось тікати. Бігли, бігли але не встигли. Туман заполонив все навколо і спускатись довелось уже крізь мжичку.

Далі був переїзд на чорні вулканічні пляжі Playa de Benijo в містечко Almaciga, де спостерігали за серферами і бачили маленьких медуз на піску. Олександра у захваті гасала по чорному піску і кидала камінчики в океан.

Це могло б тривати вічно, але ми мусили її від того заняття відірвати і рухатись до місця ночівлі, кемпінгу Las Raíces. Зовсім невелика відстань, а вже така різниця у обстановці - від піску і океану до прохолоди і гігантських сосен.

Наостанок фото з вечері ))) Контраст подорожі - що продають в супермаркетах і що їли ми ))

Немає коментарів:

Дописати коментар