Фарбуємо будні: Лофотени. Від Бунеса до Рамберга. (частина 2)

Прокинувшись зранку, ми вже по звичці відмітили, що сонце і не думало заходити, і вже яскраво світило. Впевнившись, що ніяких натяків на зміну погоди немає, ми стали збиратись. Сонячна погода нам була бажана, бо цього дня у нас був запланований дводенний перехід через перевальчик до Рамберга.
З Бунеса нас забрав той самий кораблик, що і привіз. Він ходить щодня вранці і в обід, по черзі запливаючи в кожну бухту: Bunesfjorden, Forsfjorden i Kjerk-fjorden. Нашою ціллю була остання, тому ми з радістю сприйняли можливість відвідати ще і Forsfjorden – але тільки проїздом. 002

Пірс з чистнькою водою / Норвезька фауна
004

Захід в цю бухту дуже мальовничий, після причалу одразу починається крута гора, а з боків спадають високі водоспади. Пофотографувавши, ми рушили далі і за хвилин 15 вже зійшли на берег бухти Kjerk-fjorden. Тут і починався наш маршрут. Спочатку у планах були ще відвідини пляжу Horseid, але на загальних зборах було вирішено не бігати туди-сюди, тим більше на одному з пляжів ми вже були))). Тому ми повернулись у бік перевалу між горами Markan i Krokhammar-tindan і почали сходження. Висота перевалу 412 метрів, за 1,5 – 2 години (за різними даними J ) була подолана і ми насолоджувались краєвидами по обидва боки, варили чай, поїдали «снікерси» і знову фотографували. Юлі не сиділось на місці і вона умудрилась збігати поближче до вершини гори Markan – десь до 550 м і познімати ще звідти. З гори був також принесений перший «улов» - одна ягідка морошки, котра, як кажуть, росте тільки за полярним колом.
005

Перевал 412 м над рівнем моря
007

Озеро Fageravatnet
008

Скелі

Панорама з перевалу
010

Вигляд з гори Markan
012

Моро́шка (лат. Rubus chamaemorus)

Відпочивши ми трішки пройшли траверсом і перед нами відкрився вже спуск – гарна приємна дорога до озера Fageravatnet. Гарною вона видавалась, бо до того часу ми ходили переважно асфальтовими дорогами і ще не встигли познайомитись з норвезькими болотами. Зате після спуску можна було сказати, що знайомство було повноцінним. Чим нижче ми спускались до озера, тим більше потрапляли в казку про тролів і ельфів. Болотистий, зарослий кущами лісок, стежка, по якій ніби давно ніхто не ходив, а якщо і ходили, то метрові маленькі чоловічки з довгими вухами і смішними зеленими ковпаками на головах. Чорниці і ту ж морошку можна було збирати майже на стежці, чим ми успішно і зайнялись. Згодом ми зрозуміли, що спіла морошка зовсім не червона, а жовта. Червона ж була твердою і кислою, а жовта – стиглою. Смак у неї специфічний – болотяний, мені особисто чимось нагадав червону ікру, але зі мною ніхто не погодився))). Забігаючи наперед скажу, що сувенірне варення, маленьку баночку якого ми привезли, виявилось смачнішим, бо було з цукром) хоча теж мало цей цікавий «болотяний» смак. Вузька стежка постійно петляла вправо-вліво, то вверх-вниз, на камені, з каменів. Ближче до озера почались «мінні» поля, якщо вступиш – набереш повне взуття води. На наше, щоправда, нарікати не буду, купили ми його спеціально до поїздки і модні написи «Гортекс» і «Вібрам» все таки виправдали себе. Чалапати по болотах, між травами і мохом виявилось важче, ніж підніматись вгору по більш-менш твердій землі, і ближче до вечора, ми таки вибрались на твердий асфальт – це починалась автомобільна дорога, котра вела до міста Fredvang, розташованого на березі бухти Selfjorden.
011

Серед джунглів теж росли гриби)
013

Щасливі лиця на болоті )
017

Місце для ночівлі ми знайшли досить нормальне, щоправда, потрібно було трішки потоптатись, щоб відшукати сухий клаптик хоча б 2 на 2 метри. Одразу біля місця ночівлі був острівець, де паслись баранці, яких господарі туди привезли на катері і залишили, щоб не розбрелись. Спочатку ми думали зробити шашлик, але потім все таки зупинились на звичайному супі J (під час приготування супу жоден баранець не постраждав). Рецепт супу «по-Лофотенськи»: спагеті, рибна консерва, морква, помідор, хмелі-сунелі, вода. Суміш довести до кипіння і варити кілька хвилин. Результатом ми були дуже задоволені. Під вечір в бухту став заповзати туман і нам вдалось зробити цікаві фото.
014

Десь там на острові баранці

Ночівля

Туман прийшов до нас
Наступного дня в нас був запланований перехід до селища Рамберг – останній день разом, після якого наші нові друзі сідали у автобус і їхали далі на північ. Але про все по порядку. Асфальтовою дорогою ми йшли повільно, нікуди не спішили, відпочивали від переходу через перевал. Обід влаштували на чийомусь подвір’ї, але ніхто нас не проганяв.
020

Дорога проходила по березі фьорду і привела нас до містечка Fredvang, але ми у ньому не затримались і рушили далі. Заглянули до кемпінгу по дорозі, хотіли вийти на пляж до моря, але господар був не в дусі. Зате ми побачили, як норвезькі комбайни збирають сіно і закручують у великі поліетиленові циліндри. Далі були два чудові мости, котрі з’єднували між собою два острови Москенесой і Флакстадой. І нарешті під вечір ми дістались до Рамберга. Одразу ж відвідали супермаркет і втамували спрагу, купили дещо на вечерю. На Лофотенських островах не крадуть – у цьому твердженні нам вдалось пересвідчитись, коли до супермаркету підїхав чоловік і, не вимикаючи мотор, залишивши вікно у пасажирського місце опущеним, пішов до магазину. Ми також залишали рюкзаки просто біля входу і йшли гуляти по торговому залу. Не крадуть – тезу підтверджено.
018